The first session with a climbing psychologist

Today was the first time I had a session with a climbing psychologist. It was a price that I won after completing a study she needs. It was a choice between a session and some climbing books. And so I was interested in a session anyway, I have already that books.

It was a real short session and we were talking about motivation. It's the most important thing. It's the only that matter, and being struggle with my motivation I struggle with everything. The lack of motivation turns everything in just a suffering, when otherwise it could be a poor joy.

She noticed a contradiction between my mind and my heart. It seems that my mind takes over. But honestly it couldn't be a leader, but one that follows, organise everything and support. 

This session left a warm feeling inside me. 

I have only once had a conversation with a phycologist before. It wasn't a proper session, but the respond to my yelp for help. And it was extremely helpful. It was like saving my life or at least my mind.

https://www.climbingpsychology.com/about





Комментарии

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога

Що сталося з Кеті Браун (одною з перших скелелазних продіджі в США)

Изображение
Книга Кеті Браун Unreveled: A Climber's Journey Through Darkness and Back не стільки про скелелазіння, скільки про внутрішніх демонів, що розривали її на цьому шляху, яких ретельно культувала її мати. А також ще один жахаючий приклад розладу харчової поведінки серед скелелазів, що легко міг закінчитися летально, і на який закривали очі батькі, лікарі, функціонери спорту і всі оточуючі. Це історія втечі від батьків, важкий шлях, хоча й часто єдиний шлях. Та рух “від”, а не “до” не буває конструктивним. В решті решт, Кеті перестала надовго лазити, щоб відокремити свої психологічні проблеми від того, що для неї відчувається, як своя стихія.  Для мене ця історія дивним чином глибоко зрезонувала, бо в мене також був період серьйозних психічних проблем, що мабуть як і все корениться у дитинстві, у тих прикладах, або їхній відсутності, що були в мене, бо надмірна турбота та емоційна відстороненність замість щирої зацікавленності призводять до цілого набору проблем з самоідентичністю, сам...
Далее...

Сконцентрована концентрація — сили генерація: РЕЖИМ БЕРСЕРКО

Изображение
Мушу зізнатися, що я думала англійською на цю тему, бо українською не вистачає мовного інструментарію задля цього. Але я спробую знайти влучні формулювання щоякнайбільше наближені до питомої української мови.  Одже одна з головних цінностей в скелелазінні — це викладатися по повній (“to try hard”) заради власного задоволення (“while having fun”). І, трясця, воно того вартує (“is rewarding”), бо всі мої найяскравіші враження від (саме) лазіння переважно стосуються зусиль на межі (“at my own limit”), а часто за межами того, що відчувалося або вважалося (мною та іншими) реальним. Хоча насправді найкращі спогати від скелелазіння стосуються часу, що був проведений зі своєю зграєю у своїй стихії, а пролази займали не так багато часу. І все те, що відбувається навколо, так само як і здатність переключатися, впливають на те, з якого боку грані ти будеш сьогодні. ПЕРЕКЛЮЧАТИСЯ. Важкі пролази вимагають КОНЦЕНТРАЦІЇ. І це слово має два основних значення. З одногу боку — це здатність зберігати...
Далее...

Не вийшло полазити, зато помандрували з родинкою

Изображение
  Цього літа грунт чавкає під ногами + двоє дітей, які не так щоб в неймовірному захваті від лазінння = сімейна поїздка по озерам, зоопаркам і стежкам. Все починалося в Швейцарії з ночівлі на трасі з космічними туалетами. Потім ми пережили поле з коровами двічі на шляху до арени водоспадів і назад. І це не жарт, корови дійсно можуть бути небезпечні . Мене заспокоювало лише те, що тут ходять сотні туристів і всі в цілому вижили. Ми намагалися бути максимально обережними і не наближатися до корів, проте на шляху назад вони стояли біля воріт, і довелося йти між ними.  Швейцарія видалась більш дикою, порівняно з Тіролем. Тут стежка була оборудована лише дротом з обох боків, щоб не шастали по лісу і не заважав дикій природі залишатися у своїх правах. Трек для нас був трохи виснажливий -- 10 км з набором висоти 650 метрів, проте дійсно вартий того.. Потім ми поїхали в Баварію і заночувати на невеликому озері, поснідали і поїхали далі: дивитися музей модельок і водоспад Хінангер не...
Далее...