Сконцентрована концентрація — сили генерація: РЕЖИМ БЕРСЕРКО
Мушу зізнатися, що я думала англійською на цю тему, бо українською не вистачає мовного інструментарію задля цього. Але я спробую знайти влучні формулювання щоякнайбільше наближені до питомої української мови.
Одже одна з головних цінностей в скелелазінні — це викладатися по повній (“to try hard”) заради власного задоволення (“while having fun”). І, трясця, воно того вартує (“is rewarding”), бо всі мої найяскравіші враження від (саме) лазіння переважно стосуються зусиль на межі (“at my own limit”), а часто за межами того, що відчувалося або вважалося (мною та іншими) реальним. Хоча насправді найкращі спогати від скелелазіння стосуються часу, що був проведений зі своєю зграєю у своїй стихії, а пролази займали не так багато часу. І все те, що відбувається навколо, так само як і здатність переключатися, впливають на те, з якого боку грані ти будеш сьогодні.
ПЕРЕКЛЮЧАТИСЯ. Важкі пролази вимагають КОНЦЕНТРАЦІЇ. І це слово має два основних значення. З одногу боку — це здатність зберігати й направляти увагу, а з іншого — це насиченість, наприклад, досвіду. Концентрація завжди відбувається в моменті й потребує зусиль для її підтримання.
Ну добре, спробую привести пару прикладів. Вважаю, що вперше я дійсно відчула оце “викластись на маршруті” (“give all what you have”) під час мого першого онсайту 6с Ент в Буках. Як це часто буває таке зусилля, що розширяє твої можливості, зовсім не відчувається на межі. В цей момент відчувається, що межа десь далі, можливо набагато далі, і це не потребувала всього тебе. Це мета, що була досягнена, і вона має бути достатньо складною ("challenging").
І ось з цим відчуттям, що я пробувала до останнього, що я лазила, поки в мене ще були сили, я дивилася навколо і дивувалася тому, наскільки все яскраве і повне життя. Наскільки все вібрує в мені, або це я бриню немов натягнута струна.
Смак землі, смак неба, запах води
нагородять зусилля, що трохи були мої.
Ти йдеш попереду, я — по твоїх слідах,
Ти не хотів бути таким як всі,
я не хочу бути таким як ти.
Найкрасивіщі квіти землі.
Тоді викладатися по повній для мене означала улазитися, і краще за все вусмерть. Тоді я була задоволена.
З моменту першого онсайту 6с в 2014 пройшло майже 10 років, з яких 2 роки були невпинним прогресом в скелелазінні й майже 8 років вагітностей і материнства. І улазитися вусмерть стало не варіант, бо тоді не вистачало сил на родину, роботу, на те, щоб відновлюватися. Пошук цього балансу дався мені нелегко. Нелегко було відпустити тот легкий стан фанатизму і однонаправленності, включити в своє життя нові виміри, зрозуміти, що я змінилася, і що боротися на маршруті — це не завжди гарно, бо інколи ти борешся проти самої себе.
Майже траса, що прилягла відпочити, Il traverso dell’ edera (тобто траверс землі), боулдер 6с. Відео пролаза цього боулдера, куди не війшли початок і кінець, це майже три хвилини без початку і кінця. Я її лізу в третю вже сесію, але цього разу ми прийшли під цей камінь саме заради цих спроб. І от я борюкаюсь, проте в якийсь момент розумію, що в мене відсутнє бачення й відчуття цілі. Не просто лазіння заради самого лазіння, але заради чогось ще, щоб було гарно мати на додачу. Це моя спроба, ці дві хвилини — мої. Щось перемкнулось, я її пролізла, і навіть не потрібно було улажуватися вусмерть. І цей перемикач — це концентрація на усвідомлені БАЖАННЯ та його концентрація, що буває губиться за повсякденними клопотами або за давно вкоріненними парканами у власній голові.
Комментарии
Отправить комментарий